Андрій Курданов

Андріївська сільська рада та відомі земляки

Андріївка – центр сільської ради. Розташована на р. Балин (притока Десни), за 27 км від Чернігова. Виникнення села Андріївка відносять до середини ХV ст. Згідно з переказами старожилів, раніше на місці села були непрохідні ліси і московські великі князі висилали сюди непокірних підданих аби обжити місцевість. Особливо активним було заселення за часів Івана Грозного.

Вважається, що назва села пішла від імені першого поселенця, якого звали Андрій. З книги І. Кондратьєва: “Сільське поселення існувало в районі сучасного села ще у ІХ – ХІІІ ст., про що свідчить наявність курганного могильника. Суфікс – ів-к (а) утворює назви поселень одразу іменникові, а не прикметникові. Назва села утворилася від прізвища чи імені власника. Перша назва як правило виникла коли задавали питання “чий ?”, звідси – Андріїв. Поступово село розросталося, і більш “актуальним” питанням ставало “що це ?”. Відповідь – Андріївка, але вже не як власність, а як сусіднє село. Як правило села з таким суфіксом з’являються з другої половини ХVІІ – ХІХ ст. Можливо з селом пов’язана родина шляхтичів Любецького староства Андрієнків (Андрієнкових, Андрійовичів)”.

3 вересня 1690 р. російський цар Петро І видав жалувану грамоту, за якою Андріївка була передана у власність Чернігівського полковника Якова Кіндратовича Лизогуба. У 1709 р. гетьман Іван Скоропадський надає свої маєтності, серед яких була і Андріївка, зятю Семену Лизогубу. У кінці ХVІІІ ст. частина села перебувала у власності Чернігівського Троїцького монастиря.

У ХVІІІ ст. Андріївка входила до складу Слабинської сотні, а з 1782 р. у складі Слабинської волості Чернігівського повіту. У першій половині ХІХ ст. село стає центром Андріївської волості.

До 1917 р. землями в селі володіла родина Ригельманів, а згодом її орендарями були Селюк та Каган. На поміщицьких ланах працювали машини. У 1862 та 1905-07 рр. в Андріївці відбувались аграрні заворушення.

Під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. 556 жителів села воювали на фронтах війни, 278 нагороджені бойовими орденами і медалями, 242 – загинули.

З 1919 р. с. Андріївка центр сільської ради, яка входила до складу Козлянського, а згодом М.-Коцюбинського району. З 1963 р. сільрада в складі Чернігівського району.

ВІДОМІ  ЛЮДИ  СЕЛА

Рігельман Олександр Іванович (1720 – 1789 ) – історик, військовий інженер, географ, генерал-майор, який перебував на службі у імператриці Катерини ІІ до 1782 р. Вийшовши у відставку, поселився у маєтку своєї дружини в с. Андріївка. Автор компілятивної праці “Літописне повіствування про Малу Росію, її народ і козаків взагалі”. Жив і помер у селі в 1789 р., похований на цвинтарі спорудженої ним церкви.

Аніщенко Матрона Марківна (1883 – 1976) – вчителька початкових класів, разом з своїм чоловіком Яковом Михайловичем (1883 – 1928) працювали в селі з 1907 р. у земській школі, довгий час працювала класоводом в Андріївській середній школі, кавалер ордена Леніна (1953).

Коновал Михайло Трохимович (1895 р.н.) – народився в с. Андріївка, професор, працював директором Ботанічного саду в м. Києві.

Примаченко Овсій Григорович (1897 – 1999) – учасник Першої та Другої світових воєн.

Вербицький Михайло Васильович – народився в с. Андріївка, журналіст і письменник, автор книги “В ім’я перемоги”, укладач і співавтор ряду збірок на військово-патріотичну тематику. До війни працював в Чернігівській обласній газеті “Молодий комунар”.

Мнівець Михайло Леонович (1903 р.н.) – народився в с. Андріївка, професор, полковник, викладач Московської військової Академії.

Дяченко Петро Андрійович (1910 р.н.) – тридцятитисячник, довгий час працював головою колгоспу ім. Леніна.

Мурахтов Павло Кузьмич (1918 – 1943) – Герой Радянського Союзу сержант, командир відділення розвідки 894-го стрілецького полку 211-ої стрілкової дивізії. Загинув при визволенні села, похований в Андріївці.

Мовчан Микола Пилипович (1919 – 1999) – тридцятитисячник, працював головою колгоспу ім. Леніна (1953 – 1975).

Ковальчук Борис Костянтинович (13.08.1922 р.н.) – учасник Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр., танкіст, кавалер трьох бойових медалей “За відвагу” та інших урядових нагород.

Ворожбит Марія Іванівна (1928 р.н.) – працює в селі завідувачем аптекою з 1947 р. Нагороджена медаллю “Отличник здравоохранения” (1966), медаллю “За доблестный труд” (1973), переможець обласного змагання в 1974 році.

Блашкун Василина Данилівна (1936 – 1988) – колгоспниця, у липні 1974 р. нагороджена “Медаллю материнства” 1-го ступеня (народила і виховала шестеро дітей).

Гапшенко Михайло Сергійович (05.11.1936 р.н.) – механізатор, нагороджений Золотою медаллю ВДНГ “За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР в 1976 р.”.

Cкопенко Лідія Іванівна (24.11.1945 р.н.) – мати п’ятьох дітей, за материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для їхнього всебічного розвитку Президент України В. Ющенко присвоїв їй почесне звання “Мати-героїня” (2008). 

Дорошок Василь Миколайович (18.02.1948 р.н.) – голова колгоспу ім. Леніна (1976 – 1982), нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, золотою та бронзовою медалями ВДНГ СРСР,  працює начальником інспекції державного технічного нагляду Чернігівської облдержадміністрації.

Мнівець Микола Петрович (29.10.1948 р.н.) – тракторист сільгосппідприємства, один з останніх у районі нагороджений урядовою нагородою СРСР медаллю “За трудову відзнаку” у листопаді 1991 р.  

Шевченко Віктор Кирилович (17.02.1949 р.н.) – працював головним інженером колгоспу ім. Леніна, лауреат Всесоюзного огляду науково-технічної творчості молоді (1974), голова колгоспу ім. Леніна  (1982 – 1985), працював другим секретарем Чернігівського райкому партії (1985 – 1991), з 1991 р. працює директором районному центрі зайнятості.

Сидоренко Володимир Андрійович (11.07.1956 р.н.) – працював головою колгоспу імені Леніна (1988 – 1992), перший заступник голови Чернігівської райдержадміністрації (1992 – 2001), голова Чернігівської РДА (2001 – 2005), начальник Фонду комунального майна Чернігівської обласної ради.

Падій Віктор Васильович (11.03.1959 р.н.) – Заслужений працівник сільського господарства (1999), голова колгоспу в Андріївці (1992 – 2001), з 2001 р. – голова Чернігівської райспоживспілки.

Андрій Курданов

Літопис села: частина І

Найдавніші поселення – виявлено поселення “Ходча -1” періоду Київської Русі (Х–ХІІІ ст.).

1698 – 1719 рр. – село Андріївка приналежало Чернігівському полковнику Є.Я. Лизогубу (1698), Семену Лизогубу універсалом гетьмана І.І. Скоропадського (1709) дозволялось поселення слободи та побудова млина біля Андріївки, а грамотою російського царя Петра І (1719) йому підтверджувалось право власності на село.

1730 р. – з праці Н.В. Василенка: “Андреевка – 86 дворов… А сего 1730 году владелец тих сел Семен Лизогуб обявил подлинную жалованную грамоту, 7198 (1690) году деду его Якову Лизогубу данную, на село Слабин з приселкамы Шестовицею, Золотинкою, Козерогами, Андреевкою, Гнилушою, да на село Бегач з селом Солоновкою в отчину и в роди их неподвижно, з таким подтверждением: и волно им те вотчини продать, и заложить, и в придание дать, и во всякие крепости укрепить, з которой грамоты взята, за рукою его и за справкою копия”.

1732 р. – з ревізії Чернігівського полку: “село Андреевка… Двор попа Федора Андреева, Двор шинковый пана Семена Лизогуба, школа”.

1766 р. – створено “Описание с. Андреевка, принадлежащее И.И. Лизогубу”.

1767 р. – з праці О. Лазаревського: “с. Андреевка, при потоку болотном Балине. Церковь архистратига Михаила. Крестьянских дворов – 58, владения Ирины Семеновны Лизогуб”.

1781 р. – з праці Д. Пащенка: “Село Андреевка, владения генерала-майора и кавалера Ригельмана, расстоянием от Жеведи в 10, от Козла в 7, от Слабина в 8 верстах; положение имеет по правой стороне речки Верпуте, на коей плотина о 2 амбарах; земли пашенной и сенокосной посредственно доволно; леса мало; жители упражняются в хлебопашестве; хлеб продают в Чернигове. В нем церковь деревянная одна; дом генерала-майора Ригельмана, о 6 покоях; священников – 2, подданных – 2, генерала-майора – 55 - - 58, бездворная – 1, бунч. тов. Петра Лизогуба – 20 - - 23, бунч. тов. Федора Лизогуба – 18 - - 20; итого дворов 91, хат 104.

Слободка Андреевская, владения Троицкого черниговского монастыря, вместе с селом Андреевкою, на левой стороне речки Верпуте; земли пашенной и сенокосной мало; лесу посредственно довольно; живут с одним хлебопашеством. В сей деревне подданных монастырских – 35 - - 48, генерала-майора Ригельмана – 4 - - 5, бунч. тов. Федора Лизогуба – 2 - - 2; итого дворов 41, хат – 55.

Хутор Царовка, владения генерала-майора Ригельмана, от Андреевки в 2 в.; при речки Верпуте, на коей плотина об 1 амбаре; подданнических хат – 3”.

1782 рр. – на кошти генерал-майора О.І. Ригельмана побудовано муровану Михайлівську церкву. У 1905 р. про церкву зазначалось: “здание каменное, крепкое, теплое, колокольня выстроена в 1905 году, имеется церковная библиотека, церковно-приходское попечительство открыто с 1862 года”. У селі 4 кладовища “обнесены канавой”.

      Священики Федір Андрєєв (1732), Семен Павловський (1785), Смоличев (1811 – 1815), Зафилінський (1813), Іван Зеньков (1816 – 1824), Понирко (1817), Павловський (1820), Іван Баран (1824), Василь Петрович Еланський (1860 – 1882), Віталій Слюсаревський (1886), Федір Якович Садовський (1840 р.н., у церкві 1899 – 1919);

диякони Зенков (1818), Баран (1820 – 1838), псаломщик Михайло Фомич Мушинський (1843 – 1844) та Матвій Іванович Хайневський (1863 – 1887), Лаврентій Матвійович Хайневський (уродженець с. Андріївка, 1887 – 1908), псаломщик Стефан Семенович Щербацкий (1908 – 1914), Олександр Андрієвський (1911 – 1917), Степан Щербацкий (1918 – 1919);

      дячки Трохим Баран (1839 – 1844), Діонісій Дусевський (1841 – 1844), Таревський (1875), Яків Бовкун (1787), Гордієвський (1813), Терещенко (1814 – 1815), Микола Миколайович Лавровський (1848 – 1849); пономар Муха (1826), Кіндрат Сербинович (1841 – 1844), Іван Іванович Бориско (1860 – 1862) та Йосип Іванович Хайневський (1864 – 1876); церковний староста селянин Данило Пузей (1824 – 1826), Наум Григорович Мневець (1901 – 1905), Омелян Платонович Медведь (1913 – 1914).

      голова церковного попечительства статський радник Микола Аркадійович Ригельман (1872);

                церковний сторож Тарас Невцов (1899).

                На церковному цвинтарі похована вчителька початкового училища Олена Омелянівна Войцеховска (1861 – 1919).

1799 – 1801 рр. – з Описів Лівобережної України: “с. Андреевка – 732 двора”.

1842 р., 20 березня – повідомлення Чернігівського повітового предводителя дворянства “о заслуживающем внимания состоянии имения помещика Аркадия Ригельмана”.

1859 р. – у селі 210 дворів, населення: 633 чоловіків та 618 жінок; при колодязях діє пиво-медоварений завод Ригельманів.

1860 – 70-ті рр. – діє церковно-парафіяльна школа “в церковном доме”. “Земский сборник Черниговской губернии” у 1872 р. повідомляв, що в селі “существует уже сельская школа”. У 1875 р. відкрито земську школу. Будинок Андріївської школи “построено из господского дома”. У 1902 р. постало питання про створення в селі міністерського 2-х класного училища, яке і було відкрито 1907 р. Земська2-х комплектна  школа продовжувала існування. У серпні 1913 р. у селі відкрилась перша в Чернігівському повіті вища початкова школа на базі міністерського училища.

                вчителями працювали: Скварський (1885), Олена Омелянівна Войцехівська (1896 – 1919), Ганна Володимирівна Каллаш (1898 – 1906), Євгенія Марківна Афанасьєва (1909), Олександра Марківна Рожаліна (1911 – 1913), Я.М. Анищенко (1907 – 1916), Матрона Марківна Анищенко (1907 – 1916).

1861 р., 26 квітня – “Донесение исполняющего должность Черниговского губернатора министру внутренних дел.

Из числа других, указанных мне в Черниговском уезде пунктов неповиновения, более других заслуживал внимания с. Андреевка Ригельмана, около 600 душ, в коем крестьяне, внявши сперва словам станового пристава, через несколько дней снова отказались от барщины. Крестьяне эти были прежде того у меня в Чернигове целою громадою, человек 40, я им внушил их обязанности, представил им неминуемость наказания в случае не повиновения и указал им на то, что они должны беречь и покоить своего бывшего владельца, живущего в самой Андреевке. Господину Ригельману с лишком 80 лет, его жена также очень стара, а ни он, ни она более не в состоянии заниматься управлением.

Когда исправник приезжал в Андреевку для увещевания крестьян, то они его увещеваний не послушались и объявили, что никому, кроме губернатора, не поверят. Исправник разрешил им отправиться в Чернигов, но так как я в это время находился в Нежине, то их принял вице-губернатор, который повторил им то же, что я им говорил в первое ко мне прибытие. Затем Г.П. Галаган, племянник Ригельмана, съездил к дяде своему и по просьбе управляющего принемал громаду, коей тоже сказал то же самое, что слышали крестьяне от меня и от Шатохина, и когда Галаган заметил громаде, что неужели же и я, и вице-губернатор, и он сам, Галаган, сговорились, то крестьяне ответили: “Да уж должно же быть, что сговорились”. Между тем Ригельман-сын (член Киевского губернского присутствия), вызванный Галаганом, проездом чрез Чернигов виделся со мною и просил меня приостановиться принятием решительных мер до его приезда в Андреевку. К великой радости моей, на другой же день Ригельман-сын сообщил мне письменно, что крестьяне не находятся в явном неповиновении, но работают нерадиво и, что он надеется привести их собственными средствами в повиновение. Человек шесть замеченных в порубке леса, наказал слегка сам исправник, а 2 зачинщика отданы для наказания при полиции. Исправник донеша мне то же самое, присовокупляе, что обстоятельства о порубке леса помещик просит оставить без дальнейшего исследования”.

1863 р. – з книги записів за 1863 р.: “О представлении в Палату для засвидетельствования доверенности, выданной помещиком Ригельманом Н.А. дворянину Иванову Д.К. на управление имением в с. Андреевке, дд. Мокрые Велички и Гнилуша”.

1865 р. – “Черниговские епархиальные известия” повідомляють: “изъявляется душевная благодарность Архипастыря помещику Николаю Ригельману за устройство церковной школы в с. Андреевка”.

1866 р. – “О совершении купчей крепости на имение в сс. Слабин, Подгорное и других  Черниговского уезда и губернии, проданные статским советником Селецким П.Д. статскому советнику Ригельману Н.А.”.

1875 – 1900 рр. – у друкованих виданнях та архівних справах згадуються жителі села:

                Почесний громадянин священик Олександр Петрович Андрієвський (1916);

                унтер-офіцери “служащий в 10 Гренадерском Малороссийском Генерал-Фельдмаршала Графа Румянцева-Задунайского Полку Евсей Кириллов Зарянич” (1875), Андрій Михайлович Коломіець (1875), Данило Єфимович Кириченко (1875), Василь Спиридонович Буденний (1879), Симон Филимонович Піддубний (1879);

                козаки Михайло Коновал (1907), Іван Мокрин (1907),

                міщани Омелян Єфимович Сокол (1886), Чернігівський міщанин, житель села Дій Лукианович Шевченко (1886);

                селянин єфрейтор 20 пехотного Галицького полку Павло Федорович Коломієць (1879), рядовий 7 Гренадерського Самигитського Генерал-Ад’ютанта графа Тотлебена полку Єфрем Тихонович Майборода (1880), Дмитро Іванович Сапоненко (1897), на будівництві нового Губернаторського будинку працює 41-річний Сергій Савченко (1896), Павло Бурий та Олексій Григорович Самойленко (1897), Самсон Сергеєв (1898), Петро Вереня (1898), Семен Кириченко (1899), Каленик Якович Дедушкин (1899), Омелян Павлович Наливайко (1900), Йосип Пантелєєв Чебринин (1900), Симеон Вереня працює в місті Чернігів у міщанина Давида Турова (1900), “служащий номерным в Александровской гостинице г. Чернигова крестьянин с. Андреевка” (1901), Іустинія Мневцева (1902), Андрій Сергійович Савенко (1902), Йосип Пантелеймонович Шкабурченко та Пилип Миронович Зенченко (1902), Степан Федорович Логишов (1902), Ганна Самсоновна Воронина “находится в услужении у чиновника казенной палаты Сидорова” (1902), Степан Федорович Логишев (1902), “сторож лесного склада Уринсона, по Набережной ул., крестьянин с. Андреевки Григорий Логвинов Белан” (1905), Кузьма Євсейович Єрема та його родич 15-річний хлопчик Яків Босько (1906), Петро Федорович Пилипенко (1907), Федот Степанович Бурий (1907), Антон Лаврененко (1907);

                народилися близнюки Павло та Параскева у подружжя Лавренків (1880), Павло та Михайло у подружжя Кириченків (1880).

1877 р. – “Земский сборник Черниговской губернии” повідомляє: “с. Андреевка (1967 жителей) – 1 учитель, 42 ученика, училище помещается в общественном доме с 1875 года (дом прежде был построен для волости, лет 5 назад волость перевели в с. Козел), а прежде была школа приходская в церковном доме. Н.А. Ригельман хлопотал о превращении школы в министерскую, с условием пожертвовать в таком случае 2000 рублей, с тем, чтобы министерская школа получала с них проценты. Деньги эти предполагалось дать из 5000, которые были завещаны матерью Н.А. на постройку каменной колокольни. На нынешнюю земскую школу Н.А. Ригельман, по просьбе попечительства, дал 75 рублей”.

1877 р. – “Дело о выкупе кулаком С. Волком наделов крестьян-бедняков, невыкупленных по несостоятельности”.

1885 р. – за рік у селі народилося 138, а померло – 69. У 1897 р. – 142 народилося, померло – 69.

1887 р. – “Черниговские епархиальные известия” повідомляють: “Епископ Черниговский и Нежинский Вениамин следуя по епархии 26 августа останавливался в селе на ночлег”.

1888 р. – у книзі О. Русова зазначається: “Лесоразведение в Андреевской даче – лоза – начали 1888 г., площадь посадки 300 десятин”

1888 р. – у звіті Чернігівської губернської земської управи зазначається, що в селі 26 липня згоріло 13 дворів.

1892 р. – із звіту Чернігівської губернської земської управи: “Сведения об особенно опустошительных пожарах… при которых сгорело 10 и более дворов… с. Андреевка – 3 августа – 11 дворов”.

1893 р., січень – з матеріалів засідання Чернігівського губернського земського зібрання: “поверенный землевладельца Черниговского и Остерского уездов В.Н. Ригельмана, статський советник А.И. Михайлов, обратися в губернскую управу от шимени г. Ригельмана с следующей просьбою: “Села Андреевка, Слабин, где мои имения, Козел, Карховка и другие в окрестностях села большие и частые не имеют в своем районе ни одной ярмарки и ни одного базара. Крестьяне, встречая надобность в сбыте своих произведений, своего скота, зерна и т.п., или в покупке чего либо (соли, сала, дегтя), должны ехать за 50, 40, 30 верст в Чернигов и едут иногда с одной овцой, свиньей, или ведут коровенку, везут воз углей, десяток досок. Пробыв два-три дня в городе, прежде чем сбудет то, что привез, крестьянин нередко продает там свою овцу и возвращается, не купив ни соли, ни сала, что составляет иногда и всю цель его поездки. Между тем как, если бы в центре этих сел (который составляет село Андреевка) были еженедельные базары и ярмарка, то крестьяне, не отлучаясь надолго из дому и не имея расходов, могли-бы меняться своими произведениями. Вполне сознавая пользу как базара, так и осенней ярмарки для крестьян, я покорнейше прошу губернскую земскую управу, по собрании справок, разрешить в моем имении по понедельникам еженедельные базары и одну трехдневную ярмарку Іоанновскую, началом которой долино бать 25 сентября, для чего я ежегодно буду отводить даром нужное количество своїй земли, но только не в одном ежегодно месте, а там, где буду находить удобным, что-бы не портить как своїх, так и крестьянских озимих посевов; а еженедельно базары должны бать среди села Андреевка, где при всей тесноте села есть небольшие площадки, одну из коих крестьяне имеют отвести под базар”.

1895 р., 20 січня – 1 лютого – з матеріалів засідання Чернігівського губернського земського зібрання: “Губернская управа, на основании постановления губернского земского собрания прошлой сессии, препроводила в Черниговскую уездную земскую управу на заключение земского собрания прошение землевладельца В.Н. Ригельмана о разрешении открыть в с. Андреевке трехдневную ярмарку с 25 сентября. Уездная управа доложила собранию, что хотя вблизи Андреевки находятся большие поселки, как например Слабин, Шестовица, Ковпыта, Карховка, Козел и проч., на едва-ли эта ярмарка с 25 сентября будет иметь, покрайней мере, в первое время большое значение для населения, так как 14 сентября бывает ярмарка в Чернигове, где, главным образом, все население Черниговского уезда сбывает свои произведения. По поводу открытия в с. Андреевке трьохдневной ярмарки в очередном уездном земском собрании выяснилось:

1) Землевладелец Ригельман подал в управу прошение об открытии в селе Андреевке трехдневной ярмарки. Управа сообщила ему, что для этого необходим еще приговор общества с. Андреевки. Из представленного приговора видно, что в нем выражается не ходатайство об открытии ярмарки, а лиш согласие на ее открытие; заявлений же от обществ соседних поселений о необходимости открытия этой ярмарки вуправу не поступало. 2) Для помещения ярмарки в с. Андоеевки не имеется отдельной площади, и она будет помещаться на толочних землях землевладельца Ригельмана, на которых не имеется удобных водопоев, вследствие чего пришлось бы поить скот в с. Андреевке из колодязев. А потому, не смотря уже на эти неудобства, важно еще и то, что ярмарка в с. Андеевке будет бродячая, а между тем для разрешения ее не обходимо такое указпние места, где она будет располагаться.

Ввиду вышеизложенного… уездное собрание постановило: признать, что учреждение ярмарки в с. Андреевке не вызывается необходимостью”.

1896 р., 24 травня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляють: “вдовою Остерского уездного предводителя Дворянства А.Р. Ригельман 14 мая в день Священного Коронования Их Императорских Величеств Антониною Робертовною был устроенный для жителей обед, состоявший из борща с мясом, каши с салом и водки; детям были розданы лакомства – конфеты и пряники”.

1897 р., 9 жовтня – “Черниговские губернские ведомости” друкують оголошення: “Главная контора вдовы Предводителя Дворянства Антонины Робертовны Ригельман доводит до сведения, что в помещении конторы – в селе Андреевка, Черниговского уезда, 26 октября сего года, с 12 часов дня будут произведены торги без переторжки на продажу леса Черниговского и Остерского уездов всего 332 десятины с саженями в 10-ти участках”.

1897 р. – з доповіді Чернігівської повітової управи по народній освіті за 1896 р.: “об открытии библиотек… с. Андреевка – предположено в сельской сборне – попечителем библиотеки местный земский начальник Иван Михайлович Красовский (вскоре заменен по предложению г. губернатора), библиотекарь местная учительница Елена Емельянова Войцеховская.

С. Андреевка – жителей 2810, детей школьного возраста: мальчиков 143, девочек 138, всего 281. В ученической библиотеке 246 книг, в 1897 г. 70 учеников брали 680 экземпляров; 15 взрослых 50 экземпляров. Учиельница Е.Е. Войцеховская занимается с 2, 3 группами – 62 ученика; Л.И. Парфеновская занимается с 1 группой – 61 ученик. Обучение в школе началось 5 октября, а закончилось 25 марта”.

1898 р., 25 травня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляють: “Г. Начальник губернии побывал в Андреевке… посетил храм, осмотрел школу, хлебозапасный магазин, арестантское помещение, пожарный обоз”.

1901 р. – відкрито винокурний завод.

1903 р. – відкрито поштово-телеграфне відділення з прийомом внутрішніх телеграм.

1903 р. – у книзі В.П. Семенова зазначається: “Верстах в 5 к юго-западу (от с. Козел – А.К.) отсюда лежит другое село Андреевка с населением свыше 2 ? тысяч душ; в селе более 20 ветровых мельниц”.

1904 р., 11 березня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляють: “при почтово-телеграфном отделении с. Андреевка открыта государственная почтово-телеграфная сберегательная касса”. Начальник відділення титулярний радник, згодом колезький асесор Йосип Васильович Лубенцов (1904 – 1910), чиновник VІ розряду Петро Федорович Сачавець (1910),

1905 р., 29 квітня – на засіданні Чернігівської губернської управи приймається рішення про затвердження креслеників на розширення церкви та будівництво кам’яної дзвіниці.

1905 р., 28 травня – “Черниговские губернские ведомости” друкують матеріали засідання Чернігівської губернської вченої архівної комісії від 28.01.1905 р.: “Затем следовал реферат П.М. Добровольского – “древности Черниговского уезда”… Выдающийся интерес представляет собою скатерть гетьмана Самойловича у Анны Семеновны Садовской, и любезно предоставленная ею в дар нашему музею. – Этот редкостный памятник малороссийской вышивки конца ХVІІІ века представляет для нашего времени величайшую ценность и справедливо обращает на себя всеобщее внимание”.

1906 – 1907 рр. – у селі відбулися нелегальні сходи селян.

1906 р., 25 січня – газета “Черниговское слово” повідомляє: “на заседании уполномоченных от волостных правлений Черниговского уезда состоялись выборы уполномоченных от волостных съездов по выбору членов в Государственную Думу – избран крестьянин с. Андреевка Лука Гаврилов Заренич, земледелец”.

1906 р., жовтень – судова справа “Дело по обвинению крестьян Коновалова П.И. и Мокрого Ф.Ф. в агитации крестьян с. Андреевка за отобрание земли у помещиков, неуплату податей и в распространении прокламаций партии эсеров “Народ, Дума и царь с министрами”, “Чего добиваемся мы, социалисты революционеры” и других”.

1907 р., 25 травня – газета “Черниговское слово” повідомляє: “Судебная хроника: 23 мая Черниговский окружной суд… рассмотрел дело о разгроме еврейского имущества в с. Андреевке. 25 человек обвиняемых – свидетелей вызвано 115 человек.

                23 октября 1905 г. крестьяне Самуил Киридон и Федор Тищенко, собрав в селе толпу крестьян, начали подстрекать ее к погрому еврейских лавок и домов, а затем первые начали выбивать окна и двери. Наэлектризованная толпа, бросившись на еврейские жилища, начала громить их и расхищать имущество. Погром продолжался три дня и 25 октября при разгроме был убит Мендель Фрадин”.

                18 грудня газета друкує “Высочайшее помилование” учасникам погромів.

1907 р., 26 жовтня – газета “Черниговское слово” повідомляє: “В ночь на 20-е октября в с. Андреевке, от неизвестной причины, произошел пожар, от которого сгорели два рубленные сарая и 11 штук овец, принадлежавшие крестьянину И.И. Коржу. Убытка причинено на 250 рублей; сгоревшие сараи были застрахованы в земстве в 100 рублей”.

1907 р., 18 грудня – газета “Черниговское слово” повідомляє: “16 декабря в с. Андреевка торжественно освящено новое здание 2-х классного Министерского училища, построенное на средства, пожертвованные покойным владельцем Ригельманом, с пособием от земства и Министерства народного просвещения. Училище открыто в составе одного второго класса и предназначено для оканчивающих курс одноклассных училищ, для чего устроено общежитие на 32 ученика. Для училища возведено два капитальных обширных здания на каменных фундаментах, крытые железом. В одном размещены классы и общежитие в другом квартиры учащих. Вся постройка с усадьбой обошлась до 12 тысяч рублей и надо удивляться, что на столь скромную сумму устроены такие обширные и солидные здания. Постройкою заведовала комиссия из преподавателей училища под председательством доктора Л.Г. Глядиковского. Нельзя от души не принести ему и сотрудникам его сердечной благодарности за труды и хлопоты их по устройству школы, принадлежайшей к числу лучших в уезде”.

1908 р., 20 січня – газета “Черниговское слово” повідомляє: “Высочайшее помилование. Государь император, по всеподданнейшему докладу, в 5 день декабря 1907 г., Всемилостивейшее повелеть соизволил: освободить крестьян Черниговского уезда с. Андреевки Фому Майбороду, Илью Шуруту, Якова Юрченка, Самуила Киридона, Терентия Чумака, Федора Титенка, Филимона Майбороду, Алексея Буденного, Филиппа Боська, Филиппа Мневца, Филиппа Бойка, Григория Шуруту, Федора Локтя, Александра Сизого, Михаила Кириченка, с. Слабина Карилла Могилена, с. Андреевки Ивана Буденного, Тимофея Лавренка, Исидора Коновала, Максима Мневца, Матвея Сизого, Михаила Панчека и Гурия Боська от дальнейших определенных им приговором Черниговского окружного суда 23 мая 1907 г. наказаний.

               Названные лица, за участие в публичном скопище, учинившем соединенными силами вследствие побуждений, проистекавших из племенной и религиозной вражды к евреям, насилие над личностью, истребление и похищение их имущества, а некоторые из них, сверх того, за подстрекательство и руководительство означенным скопищем и нанесение тяжких, подвергающих жизнь опасности, побоев, повлекших за собою смерть потерпевшего, присуждены: шесть человек – к лишению всех прав состояния и ссылке, в каторжные работы от 3 лет 4 месяцев до 5 лет, десять – к лишению всех особенных прав и преимуществ и отдаче в исправительные арестантские отделения от 1 года 3 месяцев до 3 лет и семеро – к заключению в тюрьме от 1 года до 1 года 4 месяцев”.

1908 р. – Чернігівське губернське земське зібрання надає дозвіл на відкриття в селі двохденного ярмарку з 28 травня.

1909 р. – судова справа “Дело по обвинению крестьянина с. Андреевки Киридона С.А. в агитации крестьян не платить податей, не подчиняться властям, о еврейском погроме в селе 1905 г.”.

1910 р. – діє товариство дрібного кредитування: голова Антон Матвійович Воробей, касир Іван Петрович Лавренко та рахівник Лука Гаврилович Зарянич.

1911 р. – “Черниговские епархиальные известия” повідомляють: “Выражается благодарность Епархиального Начальства поручику лейб-гвардии Гусарского Его императорского Величества полка Георгию Александровичу фон-Таль за пожертвование в Михайловскую церкву с. Андреевки полного священнического облачения с комплектом воздухов из шелковой парчи с серебром алого цвета”.

1913 р. – з матеріалів про стан початкової освіти в Чернігівський губернії: “Народные чтения с фонарем производились в следующих министерских училищах: Андреевском… Заведующие названными училищами разъезжали с фонарями по окрестным селам и устраивали в начальных училищах чтения об отечественной войне и ее героях, религиозно-нравственные чтения, а также читали рассказы из отечественной истории по брошюрам, одобренным Министерством Народного Просвещения. Волшебные фонари для названных училищ (со световыми картинами) выписаны Губернским Комитетом попечительства о народной трезвости. В пунктах, отдаленных от этих училищ, чтения устраивались учащими без фонаря (ознакомление населения с отдельными эпизодами из Отечественной войны, в виду 100-летнего юбилея)”.

1913 р., 9 серпня – газета “Черниговская земская неделя” повідомляє: “Министерство народного просвещения разрешило открыть высшие начальные училища… в с. Андреевка… с введением совместного обучения детей обоего пола”.

1913 р. – у селі відкрито ярмарок; у школі навчальний рік розпочався 2 вересня, а закінчився 14 травня. Відкрито фельдшерський пункт.

1914 р., 12 серпня – Преосвященний відв

Андрій Курданов

Літопис села: частина ІІ

1920 р. – голови Андріївської сільської ради: Михайло Васильович Пузей (1920), Трохим Васильович Мокрий (1921), Семен Євсійович Єрема (1921), Степан Назарович Кисленко (1922 – 1924), Пилип Корнійович Мойсієнко (1924), Семен Євсійович Єрема (1924), Анисько Апанасович Котенко (1925 – 1926), Микита Трохимович Іллюшко (1926), Савка Степанович Бурий (1926), Панас Омелянович Шейна (1929 – 1930), Микола Пилипович Їжик (1931), Івко Денисович Самонович (1944), Григорій Кононович Йовенко (1946), Іван Пилипович Бойко (1958 – 1978), Микола Пилипович Мовчан (1978 – 1980), Валентина Тимофіївна Сиза (1980 – 1985), Ніна Петрівна Слюсар (з 1985 р.).

1920 р. – за даними каталогу промислових підприємств на 1920 р. у с. Андріївка працювало 13 вітряків, маслобійні – 3, кузні – 3, круподерка – 1, винокурний завод. Всі промислові підприємства перебували у приватній власності, тільки винокурний завод був підпорядкований повітовому земському відділу. З 30-х рр. до поч. 60-х років ХХ ст. в селі діяв маслозавод, до 1979 р. – пункт прийому молока.

1920 р. – засновано радгосп “Сад”. У 1927 р. з п’яти господарств спільного обробітку землі (діє “Червоний пахар”) організувалось ТСОЗ “Шлях до знання”; діють молочне, машинне та садово-городнє товариство “Троянда”. З 1928 р. діє господарство спільного обробітку землі “Червона зірка”. У 1929 р. створюється сільгоспартіль ім. Леніна. У 30-40-х рр. діяли 3 колгоспи: ім. Леніна, ім. Маркса, “За індустрію”. У лютому 1993 р. колгосп ім. Леніна перейменовано на сільгосппідприємство “Андріївське”. Згодом відокремилась частина працівників і утворилось підприємство СГТОВ “Криниця”.

1921 р. – будується народний будинок.

1923 р. – діють бібліотека, хата-читальня, театр, культурно-освітній гурток.

1924 р. – діє 4-річна трудова школа.

1924 р. – завідувачем поштово-телеграфної контори працює Ісак Кузьмич Коленко.

1924 р. – у селі 705 господарств та 3274 населення.

1924 – 1929 рр. – діє медична дільниця з амбулаторним лікуванням зі штатом 65 працівників (1924); лікарем працює Ольга Петрівна Гладкова, фельдшер Є.П. Галищенко (1924); 44-річний лікар Ю.І. Паньок, 39-річний акушер С.В. Мелешко, 19-річний санітар Р.С. Поддубний (1929);

1924 р. – у селі на різних посадах працюють: голова комбіду Олексій Лукич Зарянич, голова сель буда Яків Володимирович Мокрий, голова сільгосптовариства Панас Макарович Пороховий, голова Андріївського споживчого товариства Степан Назарович Кисленко та завідувач лавкою Роман Андрійович Юрченко.

1925 р., 7 січня – на об’єднаних зборах сільради, комбіду, комсомолу та громадян села приймається рішення “об организации пожарной дружины… на добровольных началах…”.

1925 р. – діє сільбудинок.

1925 р., 12 квітня – на спільнім засіданні Козлянського райвиконкому, райпарткому та рай КНС слухається доповідь про діяльність Андріївської сільради.

1925 р., 24 травня – на загальних зборах громадян села приймається рішення “про организацию ячейки помощи детям… вступительный взнос установить в 10 к., членский в 5 к.”.

1925 р., 28 травня – на загальних зборах громадян заслухавши звіт сільського голови про работу сільради постановили: “Работу сельсовета за истекшие 6 месяцев признать вполне удовлетворительной, взятую линию правильной, предложив сельсовету усилить поусадебный обход”.

1925 р. – на засіданні пленуму Козлянського райвиконкому Андріївська сільрада поміж інших відзначається як “сильнейшая”.

1926 р., 21 січня – з протоколу засідання президії Козлянського райвиконкому: “Слухали: опис майна громадян с. Андріївки від 20 січня цього року описаних за невзнос сільгоспподатку. Ухвалили: разрешити до публічної продажи майна таких громадян: с. Андріївка Коржа Хоми Євхремова 2 свині оцінка 15 карб, Заровного Якима Маркова 2 овечки 4 карб, жита 5 пудів 5 карб., Нагорного Ігната Тарасова 1 свиньї 5 карб., 3 пуда жита 3 карб. і 1 балалайка 1 карб., Мнівець Ксенії Герасимової 6 овчин 6 карб., жіноча сукона юбка 3 карб., Ковтун Іван Митрів жита 5 пудів 5 карб., гречки 2 пуда 2 карб., Пузей Харитині Степановой пеньки 10 ф. 1 карб. 50 коп., 2 овечки 4 карб, ручник 1 карб., прядка 1 карб., Машна Андрій Іванов жита 5 пудів 5 карб., 2 овечки 4 карб., Мнівець Наум Грицьків 1 самовар 3 карб., 2 овечки 6 карб., свиння укормленная 15 карб., Корж Іван Іванов 1 овечка 1 карб. 50 коп., 1 свинья 4 карб.”.

                На засіданні заступником голови райвиконкому обирається голова Андріївської сільради Аниська Апанасович Котенко.

1926 р., 26 січня – з протоколу засідання президії Козлянського райвиконкому: “згідно плану роботи відкрити сільськогосподарські 2-х тижневі курси в с. Андріївка з 15 лютого цього року на 20-30 осіб з активу селянства, як маючі на увазі, що в селі Андріївці проведено землевпорядкування. Курси призначити в приміщенні школи”.

1926 – 1932 рр. – у фондах Чернігівського державного обласного архіву зберігаються документи про село: економічна характеристика села (1926), списки позбавлених виборчого права (1926), матеріали про діяльність сільської ради (1926 - 1932), заяви жителів сільради (1927), протоколи загальних зборів громадян та земельної громади (1927), матеріали про діяльність товариств по спільному обробітку землі “Червоний пахар”, “Червона зірка” та “Шлях до знання” (1927-28), про діяльність машинного, садово-городнього “Троянда”, молочарного “Мета” товариств (1927-28), звіти про діяльність сільського раксу та рух населення (1927).

1926 р., квітень – на районному з’їзді учителів Козлянського району ухвалено рішення реорганізувати Андріївську школу в зразкову школу району.

1929 р., 20 липня – газета “Червоний стяг” друкує фото селянина Семена Івановича Пилипенка з великою свинею білої англійської породи.

1931 р., 29 травня – районна газета повідомляє, що в селі готуються відкрити дитячі ясла.

1931 – 1939 рр. – необґрунтовано репресовані:

      Іван Никифорович Ленівець (1906 – 1939) – колгоспник, реабілітований у 1969 р.

      Петро Олексійович Пузій (1822 – 1931) – одноосібник, реабілітований у 1989 р.

      Федот Сидорович Шурута (1893 – 1937) – одноосібник, реабілітований у 1960 р.

1932 – 1933 рр. – неоминув Голодомор і Андріївки – за даними державного архіву Чернігівської області по актових записах про смерть громадян, які заповнювалися в сільраді, ці страшні роки забрали життя 93 селянина з Андріївки.

1932 – 1933 рр. – з книги С.М. Горобця: “про голодування населення ще навесні 1932-го. Вже тоді причинами смерті записували: “розлад харчування”, “виснаження”. Доволі промовисті також актові записи 1933 р.: 30 березня 1933 р. – “параліч, загальне виснаження” (колгоспниця Шурупа Оксенія Іллівна, 27 років); 21 червня 1933 р. – “виснаження організму від недоїдання” (колгоспник Тупиця Іван Васильович, 25 років); 14 липня 1933 р. – “запалення черевини” (Лишенок Євгенія Василівна, 39 років).

Влада ж всі негаразди списувала на “куркулів”. Так, 16 червня 1933 р. газета “Колгоспна перемога” вмістила доповідь голови Чернігівської міськради… Рижкова, де містилися такі слова: “Куркулі від прихованого шкідництва й саботажу перейшли до одвертого псування коней (Жеведь), насіння (колгосп ім. Леніна, Андріївка). Тут куркуль Пилипенко проліз до колгоспу і поливав водою насіння, щоб воно згнило”. Ще раніше, 6 квітня 1933 р., газета повідомляла про засудження до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна П. Іллюшка: “Іллюшко Петро, заможний середняк із злочинним минулим, в колгоспі ім. Леніна (с. Андріївка) посідав різні відповідальні посади. Останнім часом був за фуражира та зав.обмолоту. Колгоспне зерно було в його розпорядженні, Іллюшко розкрадав його. В січні знайшли в полові 4,58 цнт. зерна. Це Іллюшко приготував його, щоб зручніше було вкрасти”.

1932 – 1933 р. – із спогадів Надії Микитівни Будьонної, 1914 р.н.: “Нашій родині ще пощастило: вдалося приховати трохи зерна, була картопля. У багатьох односельців забирали все до крихти. Виймали навіть обід з печі, висипали їжу, били посуд. Ходили тоді чутки, що зерно, відібране у людей, топили у річці. ”

1933 р., 17 грудня – районна газета повідомляє, що в селі відкрито 1-місячні курси для бригадирів по скотарству.

1934 р., 23 липня – газета повідомляє, що піонери школи, організувавши всіх дітей села, допомагають колгоспу якнайкраще зібрати новий урожай. “Трійка, яка керує всією роботою, гасла виготовлені піонерами розповсюдили на бригадах і в полі. Організували пости охорони врожаю на кожній бригаді, проводячи в життя гасло – “зберегти від втрат кожний колосок нового врожаю”. 13 липня піонери й неорганізовані діти (109 ребят) зібрали 2 цнт колосків. Збираючи колоски, піонери разом и розважалися в час відпочинку, слухаючи патефон”.

1935 р. – Чернігівська обласна газета “Більшовик” друкує фото голови колгоспу ім. Леніна Є.І. Третяка (11 січня); колгоспник Іван Сергійович Миненок з колгоспу ім. Леніна купує в ларьку № 6 райспоживспілки нового кашкета (23 квітня).

1935 р., 16 січня - газета “Більшовик” повідомляє, що колгосп “Індустрія” (голова Лавриненко) облкомісією премійований патефоном за виконання планів заготівлі та вивезення лісу.

1936 р. – діє меліоративне товариство.

1936 р., 4 листопада – голова колгоспу ім. Леніна Семен Третяк обраний делегатом на ІІ-й обласний з’їзд Рад.

1936 р., 13 листопада – племінна свиноферма та доярка-стахановка О.Я. Мошна представляли сільгосппідприємство на районній сільськогосподарській виставці.

1938 р., 6 серпня – районна газета повідомляє, що першим у районі льон державі почав здавати колгосп ім. Леніна.

1941 р., 8 вересня – село від німецько-фашистських загарбників обороняє 62 стрілецька дивізія 5-ої радянської армії. У лісі південніше с. Андріївка в оточенні вели жорстокі бої 215-та моторизована, 200-та, 195-та та 193-тя стрілецькі радянські дивізії. В оточення під Андріївкою потрапив 31-й стрілецький корпус. Проти радянських військ у районі Козероги-Слабин-Андріївка-Жеведь діють 17-та (95-й полк), разведбат 45-ої  та 98-ма німецькі піхотні дивізії. О 16.00 німці займають Андріївку.

                З книги-спогадів генерала А.В. Владимирського: “В не менее тяжелом положении оказались главные силы 31-го стрелкового корпуса, удаленные от переправ через Десну на 20-30 километров. Командир и штаб 31-го корпуса, находившиеся в отрыве от окруженных войск, не смогли должным образом организовать их прорыв к переправам. Только 200-я стрелковая дивизия, возглавлявшаяся энергичным полковником Людниковым, смогла, хотя и с большими потерями, прорваться к понтонному мосту у Слабина… Остальные три дивизии 31-го стрелкового корпуса, попавшие в окружение (195, 193 сд и 215 мд), пробиваясь к реке Десна, к вечеру 8 сентября достигла леса южнее Андреевки, где в течение нескольких суток вели тяжелые бои с 17-й и 98-й пехотными дивизиями противника, безуспешно пытаясь прорвать вражеское кольцо”…

Під час окупації у німецьке рабство вигнано 42 селян, знищено 14, спалено 4 господарства.

“Мой дед Бурый Иван Леонтьевич, 09.10.1907 г.р. в самом начале Великой Отечественной войны был призван из дер. Андреевка, М.-Коцюбинского района, Черниговской области, Украинская ССР, рядовым. Получили извещение, что он пропал без вести. А совсем недавно получила ответ из центрального архива, что он погиб в шталаге 321 (XI D) Эрбке 26 декабря 1941 года.

67 лет семья ничего не знала о судьбе мужа, отца, деда. Моя мама никогда не видела своего отца, поскольку ей было 6 недель, когда он ушел на войну. И за такое короткое время - столько информации, да еще и последнее фото. Мой дедушка Бурый Иван Леонтьевич, 1907 г.р. воевал в Отдельной мотострелковой бригаде в 22-й Армии Западного фронта. Попал в плен 05.10.1941 г. при выполнении боевого задания под г. Белый Калининской области. Доставлен в шталаг 321 (ХІ) Эрбке одним из последних эшелонов с советскими военнопленными из Минска. Личный номер военнопленного - 19582. Погиб там же 26.12.1941 г.” (Інтернет-сайт “Забытый полк”, лист від Тетяни Велидченко, 2006 р.).

обласна газета “Деснянська правда” друкує (2.02.2008) списки військовополонених, які загинули у Славутському концтаборі: Гапченко Леонтій – с. Андріївка: народився 1904 р. – помер 09.12.1942 р.

1943 р., 19 вересня – бійці 211-їстрілецької дивізії генерала Махлиновського 19 вересня зайняли східну частину села, а у ніч на 20-е вересня оволоділи Андріївкою.

                З книги-спогадів генерала І.І. Людникова “Дорога длинною в жизнь (Інтернет-сайт)”: “В Андреевке в сорок первом году 200-я стрелковая вела ожесточенные бои... Противник обнаружил выход войск нашего корпуса на фланг его черниговской группировки, бомбит районы возможных переправ. Наша союзница – темная осенняя ночь, а ценный опыт переправы через Десну мы уже имеем. Всего два часа понадобились передовым частям из дивизии Казаряна, чтобы оказаться на западном берегу. За ними форсировали реку остальные. Когда утром 22 сентября над Десной появились 'юнкерсы', переправа пустовала.

Передовые части 8-й дивизии полковника Гудзя овладели селом Пакуль. Узнав об этом, мы перевели штаб корпуса в Андреевку.

С волнением вошел я в это село и направился к зданию школы. Фашисты не успели разрушить ее. Собрались жители. Они не забыли тяжелый бой, который вела здесь два года назад 200-я дивизия. Показывают мне могилу, в которой похоронили старшего лейтенанта Панкова и его отважных разведчиков. Стихийно возникает митинг. Старый учитель, обращаясь к односельчанам, воскликнул:

– Два года фашисты трубили, что русская армия разбита. Пытались поколебать нашу веру.

Глядите, люди, какими сильными вернулись наши сыны на родную землю! – Старик внезапно повернулся ко мне. – Почему собрались здесь только старики, женщины и дети? А потому, что наши мужчины ушли в леса. Вы еще встретите на своем пути партизан из Андреевки... Гоните захватчиков! Скорее очищайте священную русскую землю от фашистской погани!

Начальник политотдела корпуса полковник Анатолий Капитонович Иванников рассказал о победах Советской Армии. Потом попросили и меня сказать несколько слов. Я поблагодарил андреевцев, сохранивших солдатские могилы, и тут же напомнил, что для солдата нет ничего священнее воинской клятвы.

– Не вам ли мы клялись осенью сорок первого, что вернемся на родную землю? Вот и сбылось! Отсюда рукой подать до Днепра. Нас ждут в городах и селах Белоруссии и Украины. А чтобы быстрее двигаться, надо строить дороги, мосты, переправы. Помогите войскам!

– Поможем! – раздалось в ответ”.

1944 р., 22 серпня – складено “Акты-списки учета материального ущерба, причиненного гражданам немецко-фашистскими окупантами” на суму 3,720.451 карб, які підписали голова сільради І.Д. Самонович, голови колгоспу ім. Леніна А.Р. Логин, ім. Карла Маркса І.Ф. Лавренко та “За індустрію” Л.Ф. Зінченко.

1944 – 2003 рр. – з історії надання медичної допомоги населенню в с. Андріївка: “Першим головним лікарем була Іпатова Ганна Іллівна, потім Панько. У передвоєнні роки фельдшером працював Виноградний Матвій Зотович. У 1944 р. в село приїжджає сім’я медиків лікар-фронтовик Комаренко Марія Василівна та її чоловік фельдшер Федот Устимович. Завдяки турботі Марії Василівни, яка стала головним лікарем та її чоловіка, посильній участі та пожертви населення було організовано перше інфекційне відділення на 15 ліжок. Акушеркою стала працювати Кириченко Ганна Данилівна. До 50-х років змінювалось багато лікарів, тому що не було окремого житла, а жили при амбулаторії. Лікарями працювали Дурманенко Антоніна Омелянівна, Кот Василь Омелянович, Зощенко Олександр Якович, Остроушенко Ірина Дмитрівна. У 50-х роках в село приїжджає сім’я молодих лікарів-спеціалістів, вихідців з Андріївни, які здобули освіту в Вінницькому медінституті: Чумак Микола Сергійович та Шепелюк Валентина Данилівна. При них було організовано родильне відділення на 5 ліжок і розширилось інфекційне відділення до 25 ліжок. Так функціонувала лікарня до 70-х років, коли було відкрито інфекційне відділення в Чернігівській ЦРЛ. В Андріївській лікарні пройшла реорганізація: лікарня стала працювати на 25 терапевтичних і 5 родильних ліжок. У 1974 р. було закрито родильне відділення. Залишилась мед амбулаторія і 25 терапевтичних ліжок. Так функціонувала лікарня до 1992 р. У 1986 р. головний лікар Чумак Микола Сергійович вийшов на пенсію. Головним лікарем був призначений випускник Київського медінституту Овдієнко Андрій Іванович, який працював з серпня 1986 р. по червень 1987 р. З 1 серпня 1987 р. по червень 1992 р. головним лікарем працював Ферлей Ігор Дмитрович. З липня 1992 р. і до реорганізації Андріївської дільничної лікарні в фельдшерсько-акушерський пункт головним лікарем працював Чумак Микола Сергійович. Завідуючою фельдшерсько-акушерського пункту стала Білякова Світлана Іванівна (листопад 1992 – травень 1993), акушеркою – Сиза Ніна Максимівна. З 1 червня 1993 р. завідувачем ФАПу працює Сиза Ніна Максимівна, акушеркою – Борисенко Ніна Володимирівна”.

1948 р. – Чернігівський облвиконком приймає рішення “Про виконання плану розвитку тваринництва по колгоспах ім. Карла Маркса та “За індустрію”.

1957 р., 30 червня – районна газета в статті “Новий агрегат” повідомляє, що в колгоспі ім. К.Маркса закінчується встановлення зерносушильного агрегата СЗС-2, який за одну годину пропускатиме 2 тонни зерна.

1958 р. – встановлено надгробок над могилою Героя Радянського Союзу П.К. Мурахтова. У 1964 р. – пам’ятник на честь воїнів-односельців, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. У березні 1966 р. відбувся мітинг біля клубу, де в братській могилі похований Герой Радянського Союзу командир підрозділу П.К. Мурахтов, з нагоди встановлення меморіальної дошки. У травні 1970 р. відбулось урочисте відкриття обеліска вічної слави андріївцям, які героїчно загинули в боях за визволення рідної Вітчизни від фашистських загарбників.

1960 – 1962 рр. – районна газета друкує матеріали про школу:

друкується фото будівельна бригада Андріївської школи зводить будинок (1962 р., 19 травня); фоторепортаж “Будівничі” про шкільну будівельну бригаду під керівництвом вчителя виробничого навчання П.Є. Моргуна (1962 р., 11 липня);

на районному шаховому турнирі вчителів перше місце зайняв вчитель школи М.М. Рибас (1960 р., 2 квітня);

1962 р. – 1966 рр. – районна газета друкує матеріали про телятницю У.Ф. Вовк: у рубриці “Рівняння на маяки!” відзначається телятниця з колгоспу ім. Карла Маркса У.Ф. Вовк (1962 р., 12 травня); стаття “Вимпел в Уляни Федорівни” (1962 р., 30 червня); фото телятниці (1962 р., 14 липня);

1962 – 1966 р. – районна газета друкує фото: тракториста Степана Івановича Зарянича (1962 р., 29 травня); телятниці Ганни Прохорівни Невклес з колгоспу ім. Карла Маркса (1962 р., 19 червня); ланкової-льонарки Ганни Мнівець (1962 р., 27 червня); у дитсадку колгоспу ім. Леніна (1962 р., 4 липня); ланкової колгоспу ім. Карла Маркса Ганни Мнівець (1962 р., 8 вересня; 1963 р., 19 лютого); нового свинарника зведеного Чернігівським районним відділенням міжколгоспбуду (1964 р., 2 червня); колгоспниця Ганна Лавренко на обмолоті льону (1966 р., 2 серпня);

1962 р., 1 червня – друкується стаття “Якби ще й умови…” про сільську бібліотеку, бібліотекар Марія Сиза, книжковий фонд понад 5.300 книжок (1962 р., 1 червня); про бібліотекаря Марію Сизу (1962 р., 28 грудня);

1962 – 1999 рр. – районна газета друкує матеріали про трудівників села: стаття “Володимир Мнівець – переможець змагання” про успіхи комбайнера (1962 р., 8 серпня); стаття “До умов ще треба й бажання” про доярок колгоспу ім. Карла Маркса (1963 р., 12 березня); стаття “Успіхи чабанів” про трудівників колгоспу ім. Леніна (1963 р., 12 жовтня); стаття “Успіх Івана Білана” про чабана з колгоспу ім. Леніна (1963 р., 12 грудня); стаття “З піснею в дружбі” про молоду доярку з колгоспа ім. Леніна Катерину Неділько (1966 р., 22 грудня); в обласній газеті “Деснянська правда” нарис “Віктор Шевченко, головний інженер колгоспу” (1980 р., 22 лютого); Михайло Кузьмич Гапшенко – старий комуніст, ветеран колгоспу (1985 р., 20 квітня); стаття “З любов’ю до книги” про сільського бібліотекаря М.С. Сизу, яка працює на цій посаді 41 рік (1999 р., 20 березня);

1962 – 1972 рр. – районна газета відзначає успіхи в роботі: переможець змагання доярка колгоспу ім. Леніна У.С. Панченко та телятниця Г.П. Неклеса (1962 р., 12 жовтня); у статті “Золоті в них руки” відзначається комбайнер колгоспу ім. Леніна Андрій Кавера (1964 р., 18 серпня); з колгоспу ім. Леніна трактористів Івана Зорянича, Олексія Татаренка, Михайла Ткача (1964 р., 1 жовтня); одна з кращих доярок району за 1971 р. Г.Я. Гапшенко з колгоспу ім. Леніна (1972 р., 15 січня).

1962 – 1997 рр. – районна газета друкує матеріали про колгосп: фоторепортаж “Скоро й зовсім з поля!” про трудові турботи в колгоспі ім. Карла Маркса. На фото тракторист Іван Зорянич та Іван Загуменний (1962 р., 17 жовтня); стаття “Не заспокоюватись, а йти вперед” про наслідки господарювання в колгоспі ім. Карла Маркса (1963 р., 12 січня); матеріал рейду сількорів “Чим сіятимуть в Андріївці” (1963 р., 5 березня); матеріал “Ніби так і треба” про трудові справи в колгоспі ім. Карла Маркса (1963 р., 6 березня); стаття механізаторів колгоспу ім. Леніна І. Мокрого, В. Іллюшка, В. Сизого, В. Тонкошкурого, І. Бурого, М. Ткача, І. Прищепи, М. Білана “Наша, механізаторська культура” про взяття зобов’язання по вирощуванню картоплі (1963 р., 23 травня); стаття “Як це називається?” про недоліки в роботі колгоспу ім. Карла Маркса (1963 р., 23 липня); стаття “Отак “господарюють” в Андріївці” про стан справ у колгоспі ім. Карла Маркса (1963 р., 12 грудня); матеріали рейдової “Труднощі долаються гуртом” про стан справ на фермах колгоспу ім. Карла Маркса (1964 р., 4 січня); стаття “Коли б усі так” про стан справ у колгоспі ім. Леніна (1964 р., 7 січня); голова колгоспу ім. Леніна О. Тищенко (1964 р., 2 квітня); голова колгоспу ім. Карла Маркса М. Мовчан (1964 р., 12 травня, 1966 р., 8 лютого); стаття “У двох колгоспах одного села” (1964 р., 30 липня); побудовано будинок тваринника (1968 р., 3 лютого); введено в експлуатацію новий корівник на 200 голів з повною механізацією (1972 р., 21 жовтня); стаття “Працею славимо вітчизну свою” (1977 р., 6 жовтня); на тваринницькій дільниці колгоспу ім. Леніна виступила новостворена агітаційно-художня бригада сільського клубу (1982 р., 4 листопада); в республіканській газеті “Радянська Україна” стаття “Нічна трагедія” (1986 р., 27 листопада); в обласній газеті “Деснянська правда” стаття “Чернігівський район: Андріївська борозна” (1993 р., 13 жовтня); стаття в районній газеті “У “Андріївському”…” (1997 р., 26 квітня).

1963 р., 21 березня – при колгоспі ім. Карла Маркса (голова правління Мовчан) діє виробнича бригада – голова ради Василь Шкурко. Збудували дитячі ясла, сепараторний пункт, два будинки для колгоспниць, закладено будівництво бані та пожежного депо, у школі збудували приміщення майстерні, а навесні почнуть споруджувати нове приміщення школи.

1963 – 1977 рр. – збудовано приміщення аптеки (1963); фото аптекарші Марії Іванівни Очкаль, яка працює в селі 17 рік, а аптека збудована на кошти місцевих колгоспів у 1963 р. (1964 р., 11 серпня); стаття “30 років на посту” про аптекаря Марію Іванівну Ворожбит, яка за сумлінну працю відзначена медаллю “За доблесну працю”, знаком “Відмінник охорони здоров’я” (1977 р., 31 травня);

1963 – 1966 рр. – депутатами Чернігівської районної ради обиралися: ланкова колгоспу ім. Леніна Марія Іванівна Лавріненко (1963), голова колгоспу ім. Карла Маркса Микола Пилипович Мовчан (1963), голова райдержадміністрації О.П. Полковниченко (1998).

1963 р., 3 серпня – районна газета в рубриці “Герої жнив” відзначає успіхи в роботі комбайнера колгоспу ім. Леніна Сергія Трохимовича Коломійця.

1963 р., 15 серпня – член обласного відділення Товариства “Знання” Павло Сидорович Пищиков з лекцією про міжнародне становище виступив у колгоспі ім. Карла Маркса.

Андрій Курданов

Літопис села: частина ІІІ

1963 – 1991 рр. – на районну Дошку пошани занесені: доярка колгоспу ім. Леніна А.Я. Гапшенко (1963), доярка колгоспу ім. Карла Маркса А.А. Дундар (1963), комбайнер з колгоспу ім. Леніна Сергій Трохимович Коломієць (1964), доярка з колгоспу ім. Карла Маркса Уляна Андріївна Мнівець (1964, 1966), комбайнери з колгоспу ім. Леніна М.С. Буденний та М.С. Бурий (1966), з колгоспу ім. Леніна зоотехнік Ф.Н. Наливайко, доярка Г.П. Корж, телятниця Є.А. Коломієць (1966), з колгоспу ім. Карла Маркса чабан Г.Й. Лавріненко, бригадир рільничої бригади І.Т. Кириченко, ланкова К.П. Автуніч (1966), свинарка з колгоспу ім. Карла Маркса Н.М. Пузій (1966), телятниця М.І. Василенко (1967), доярка У.С. Панченко (1967), ланкова Г.С. Мнівець (1967, 1974, 1975), доярка М.Д. Пузій (1967 – 1969), голова колгоспу ім. Карла Маркса (згодом ім. Леніна) М.П. Мовчан (1967 – 1969, 1971, 1972), чабан І.В. Білан (1968, 1972, 1973), голова сільрада І.П. Бойко (1969, 1971 – 1973), зоотехнік Ф.Н. Наливайко (1969, 1971), доярка І.А. Мнівець (1969), свинарка М.Д. Логиш (1970), доярка М.М. Лавренко (1970), доярка Г.О. Дундар (1971), доярка Г.Я. Гапшенко (1976 – 1978), вівчар М.Д. Прищеп (1979), комбайнер М.С. Гапшенко (1979 – 1980), оператор по відгодівлі великої рогатої худоби М.Т. Шейна (1980), оператор по вівчарству В.А. Радченко (1981), голова колгоспу В.М. Дорошок (1981), оператор по виробництву молока Л.А. Зорянич (1982), чабан М.С. Титенко (1982), секретар парторганізації колгоспу О.М. Бутько (1983), водій В.П. Гапшенко (1986), сільський голова Н.П. Слюсар (1988 – 1989), водій І.І. Піддубний (1991).

1964 р. – районна газета друкує фото патронатної сестри місцевої лікарні Лізи Дмитрівни Варфоломієвої з маленькою Катею Сизою (1964 р., 30 липня); завідувач лікарнею Чумак (1966 р., 19 травня);

1964 р., 26 грудня – районна газета повідомляє, що райпарткомі КП України розглянуто питання “Про незадовільну зимівлю худоби в колгоспі ім. Леніна”.

1966 р., 1 лютого – завідувачем сільським магазином працює Ганна Тищенко, продавцем Катерина Фалалієва.

1966 – 1970 рр. – районна газета друкує статтю В. Ворожбита “Шана герою” про подвиг Павла Кузьмича Мурахтова (1966 р., 17 березня); в Андріївці відбувся мітинг присвячений Герою Радянського Союзу П.К. Мурахтову на якому був присутній брат Георгій з Дніпродзержинська (1966 р., 9 травня); стаття “На підступах до Чернігова” (1970 р., 26 лютого).

1966 р., 5 липня – у районному комітеті партійного контролю розглядається питання “Про недоліки готовності до жнив колгоспу ім. Леніна”.

1966 р., 6 жовтня – на районну Дошку пошани занесено колгосп ім. Карла Маркса (голова М.П. Мовчан, секретар парторганізації Б.І. Радченко, секретар комсомольської організації К.П. Сапун, голова сільради І.П. Бойко).

1966 р., 13 жовтня – районна газета друкує статтю голови сільради І. Бойка “Постійні комісії – опора виконкому”.

1966 р., 8 грудня – районна газета друкує статтю про незадовільний стан кіно апаратної у сільському клубі.

1968 р., травень – на районую Дошку пошани занесений колгосп ім. Карла Маркса (голова М.П. Мовчан, секретар парторганізації Б.І. Радченко) та 1971 р., 2 листопада (секретар парторганізації І.К. Лавренко).

1971 р., 11 лютого – у районній газеті про село писалось, що останнім часом новосілля відсвяткували 50 сімей, у селі 40 власників мотоциклів, 220 збираються вечорами біля телевізійних екранів, більше 50 сімей мають радіоли, пральні машини, холодильники. Село повністю еликтрифіковано і радіофіковано.

1971 р., 19 серпня – колгосп ім. Леніна визнано переможцем районного соціалістичного змагання по збільшенню виробництва і продажу державі м’яса (1971 р., серпень); зайняв ІІІ місце у районному змаганні за високі показники по виробництву та продажу державі картоплі (1977 р., січень);

1972 р. – до районної Книги трудової слави занесені чабан Іван Васильович Білан та голова сільради Іван Пилипович Бойко.

1972 р., 6 січня – срібною медаллю ВДНГ СРСР нагороджена телятниця М.І. Лавренко.

1976 – 1977 рр. – районна газета друкує фото трудівників села: ланкового загону родючості Михайла Білана (1976 р., 31 січня), водія Володимира Прохоровича Гапшенка (1976 р., 3 лютого), доярки Ганни Гапшенко (1976 р., 14 лютого), лікаря-терапевта Андріївської дільничної лікарні Валентини Данилівни Шепелюк (1977 р., 25 січня), працівниці лікарні Марії Сергієнко (1977 р., 29 березня), працівників дитсадка Валентини Циндук, Парасковії Федченко, Надії Шевченко (1977 р., 25 квітня), лаборанта дільничної лікарні Катерини Степанівни Прищепи (1977 р., 11 червня), тракториста Петра Васильовича Неклеса (1977 р., 13 жовтня), механізатора М.А. Котенка (1977 р., 20 серпня), тваринниці Тетяни Дмитрівни Іллюшко (1977 р., 13 жовтня), доярки Марії Тихонівни Скрипченко (1977 р., 15 жовтня), доярки Валентини Дмитрівни Кот (1977 р., 3 грудня),

1976 р., 10 лютого – повідомляється, що багато добрих справ на рахунку у колгоспників М.Г. Білана, О.Д. Будьонного, В.Д. Кот, Н.І. Киридон, П.Г. Кириченка. Їм та керуючому відділком господарства В.І. Юхименку вручені нагрудні знаки і грошові винагороди за ударну працю в ІХ-й п’ятирічці.

1976 р., 8 квітня – повідомляється, що збори уповноважених колгоспників увільнили М.П. Мовчана від обов’язків голови правління колгоспу ім. Леніна. Головою правління обрано головного інженера колгоспу ім. Войкова (смт. М.-Коцюбинське) В.М. Дорошка. На засіданні сесії Андріївської сільської ради від обов’язків голови звільнено І.П. Бойка, обрано – Миколу Пилиповича Мовчана.

1976 р., квітень – у сільському клубі відбувся вечір “Зустріч з письменниками” з поетом-сатириком Миколою Прокоповичем Яровим та онуком М. Коцюбинського Юлієм Романовичем Коцюбинським.

1977 р., 27 січня – на районних змаганнях з лижного спорту серед жінок перше місце зайняла Олена Шевчук (1977 р., 27 січня);

1977 р., 26 березня – на базі сільгосппідприємства відбувся обласний семінар спеціалістів сільського господарства по виробництву вовни (1977 р., 26 березня); семінар секретарів парторганізацій, голові профспілкових комітетів та груп народного контролю колгоспів та радгоспів району по зимівлі громадської худоби (1977 р., 1 грудня).

1977 р., 4 червня – на районних змаганнях андріївський санітарний пост стає переможцем.

1977 р., 23 липня – у селі споруджено магазин на два відділка – продовольчий та промтоварний.

1977 р., 10 грудня – повідомляється, що група рільників та механізаторів колгоспу повернулася з туристичної подорожі Москва – Орехово-Зуєво.

1978 р. – газети друкують матеріали про делегата ХХІІІ з’їзду ЛКСМУ голову колгоспу В.М. Дорошка (“Комсомольское знамя” 16 березня, “Радянська Україна” 26 вересня,  “Деснянська правда” 7 червня). 

1979 р., 14 квітня – гостем села був Герой Радянського Союзу Георгій Гордійович Голубєв – бойовий побратим легендарного льотчика Покришкіна.

1979 р., листопад – за досягнення в роботі трудівники сільгосппідприємства нагороджені дипломом ІІІ-го ступеня ВДНГ СРСР та цінним подарунком – автомобілем “Москвич”.

1980 р., 6 березня – грамотою Чернігівського обкому партії та облвиконкому нагороджений головний інженер-механік Віктор Кирилович Шевченко.

1981 р., 23 квітня – автопарку колгоспу ім. Леніна вручено перехідний червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради,який вони завоювали за підвищення ефективності використання автомобільного транспорту на перевезенні сільськогосподарських вантажів у 1980 р. і грошова премія в розмірі 2000 крб.

1981 р., 1 травня – на обласну Дошку пошани занесений шофер колгоспу Володимир Прохорович Гапшенко.

1982 р., 18 травня – переможці Всесоюзного соціалістичного змагання за 1981 р.: тракторист М.А. Циндук, шофер В.Ю. Чумак, І.Ф. Лавренко, комбайнер М.С. Будьонний.

1982 р., 6 липня – бронзовою медаллю ВДНГ СРСР нагороджений водій М.Л. Сакун.

у 50 – 80-х рр. 75 передовиків сільськогосподарського виробництва нагороджені орденами та медалями СРСР:

орден Леніна: Матрона Марківна Анищенко – вчитель (1958); 

орден Трудового Червоного Прапора: Марія Титівна Буденна – ланкова (1971), Олександра Панасівна Шахматова – свинарка (1971), Михайло Олександрович Радченко – ланковий (1973), Михайло Гаврилович Білан – ланковий (1976), Володимир Прохорович Гапшенко – водій колгоспу (1977), Василь Миколайович Дорошенко – голова колгоспу (1977), Валентина Дмитрівна Кот – майстер по виробництву молока (1981);

орден “Знак Пошани”: Олександра Яківна Луценко – вчитель (1954), Микола Пилипович Мовчан – голова колгоспу ім. Карла Маркса (1966), Наталія Іванівна Кабан – бригадир (1966), Іван Пилипович Бойко – голова сільської ради (1971), Михайло Леонтійович Сакун – шофер колгоспу (1975), Сергій Трохимович Коломієць – комбайнер (1976), Микола Трохимович Передня – тракторист (1977), Володимир Іванович Сизий – бригадир (1977);

орден Трудової Слави ІІІ ст.: Олександра Володимирівна Кириченко – колгоспниця (1976), Володимир Іванович Будьонний – тракторист (1982), Михайло Андрійович Циндук – тракторист-машиніст (1986);

медаль “За трудову доблесть”: Сергій Трохимович Коломієць – комбайнер (1966), Марія Никифорівна Лавренко – доярка (1971), Ганна Дмитрівна Шестак – тваринниця (1973), Ганна Степанівна Мнівець – ланкова (1975), Валентина Дмитрівна Кот – доярка (1976), Михайло Сергійович Гапшенко – комбайнер (1978), Марія Іванівна Лавренко – майстер по виробництву яловичини (1981) ;  

медаль “За трудову відзнаку”: Уляна Андріївна Мнівець – доярка (1966), Ганна Луківна Зарянич – колгоспниця (1975), Ганна Яківна Гапшенко – доярка (1976), Валентина Дмитрівна Кот – доярка (1976), Марія Кіндратівна Пузій – ланкова (1976), Марія Стахівна Білан – ланкова (1978), Ганна Іванівна Тилькун – оператор по вирощуванню молодняку (1984), Наталія Миколаївна Клюка – майстер по виробництву молока (1985), Микола Петрович Мнівець – тракторист (1991);

медаль “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.”: 1946 р. – Григорій Кононович Йовенко – голова сільради, Матрона Марківна Онищенко – вчителька, Максим Іванович Рахубовський – директор школи.

медаль “Медаль Материнства” І-го ст.: Василина Данилівна Блашкун – колгоспниця, народила та виховала шість дітей (1974).

1983 р., 25 січня – колектив працівників автопарку сільгосппідприємства нагороджено перехідним червоним прапором Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок за досягнення кращих результатів у республіканському змаганні.

1984 р., 19 липня – грамотою райкому КПУ і райвиконкому нагороджено оператора по відгодівлі ВРХ  колгоспу ім. Леніна Марію Терентіївну Шейну та оператора по виробництву вовни Михайла Степановича Тищенка.

1985 р., 13 липня – дільниці автопарку виставком ВДНГ СРСР вручив цінний подарунок.

1986 р., 7 січня – переможцем соціалістичного змагання за збільшення продажу державі картоплі з особистих підсобних господарств визнано Андріївську сільраду, яку нагороджено Почесною грамотою облвиконкому і присуджено першу грошову премію в розмірі 600 крб.

1986 р. – учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський станції Анатолій Станіславович Нагорний (1945 – 1999).

1990 р. – введено в дію дошкільний заклад на 90 місць.

1993 р., 13 січня – село прикрасила нова двоповерхова адміністративна споруда місцевого сільгосппідприємства, де розміщуються сільрада, АТС на 200 номерів, опорний пункт правопорядку.

1993 р., 16 січня – у селі забудовується нова вулиця ім. Шевченка, де стоять 58 красенів будинків.

1994 р., квітень – на районному легкоатлетичному кросі у командному заліку перше місце здобула шкільна команда.

1994 р., жовтень – на змаганнях із чотириборства “Дружба” районної спартакіади школярів середніх шкіл Олексій Ткаченко став першим на дистанції 60 м.

1995 р., лютий – волейболісти  села вибороли першість району.

1995 р., 11 березня – виконком Чернігівської районної ради нагородив грамотою Андріївську сільраду за оперативне вирішення звернень громадян за 1994 р.

1995 – 1996 рр. – футбольна команда села “Сокіл” чемпіон району з міні-футболу.

1996 р., 31 січня – райдержадміністрація нагородила Почесною грамотою виконком Андріївської сільради за організаційно-масову роботу за 1995 р.

1996 – 2005 рр. – Медалісти школи: 1996 р. – О.П. Лещенко, О.А. Тимошенко; 1997 р. – О.М. Логвиненко; 1998 р. – Н.В. Падій; 2000 р. – В.О. Панченко; 2001 р. – С.А. Коломієць, Т.М. Шуст; 2002 р. – О.А. Тимошенко; 2004 р. – Л.П. Борисенко, О.В. Федорок, С.О. Шепель; 2005 р. – Т.А. Коломієць.

1997 р., 29 січня – за підсумками 1996 р. виконком Андріївської сільради (голова Н.П. Слюсар) визнано переможцем району за організаційно-масову роботу.

1998 р., 5 вересня – обласна газета “Деснянська правда” друкує матеріал про ветерана двох світових воєн Овсія Григоровича Примаченка, який відсвяткував 101-річницю з дня народження та вручено медаль Жукова.

1999 р., червень – у день Трійці в центрі села урочисто відкрито криницю в архітектурному стилі ХVІІІ ст. На святі були присутні керівники району.

2000 р., 7 жовтня – районна газета в рубриці “Село на нашій Україні” друкує матеріал про Андріївку.

2000 р., листопад – Андріївська сільська рада нагороджена Почесною грамотою Чернігівської райдержадміністрації за активну організаційну роботу в проведенні весняного та осіннього місячників посадки дерев, озелененню населенного пункту і за зайняте 1-е місце серед сільських рад району.

2002 р., травень – шкільна команда зайняла І місце на туристичному зльоті району.

2002 р., серпень – подружжя Володимир Максимович та Марія Йосипівна Коляди відсвяткували золоте весілля.

2002 р., листопад – на базі Андріївської сільської ради відбувся районний семінар голів сільських рад.

2002 р., 31 грудня – відбувся День села.

2003 р., 18 січня – районна газета в рубриці “80 золотих сторінок” друкує матеріал про Андріївську сільську раду.

2003 р., серпень – республіканські видання “Голос України” та “Вісник Чорнобиля” друкують матеріал про родину Лящинських.

2003 р. – започатковано ведення Літопису територіальної громади, де здійснено записи про події в селі за 2003 – 2008 рр.